Багатозначний авангард Марка Епштейна

Марк Епштейн був захоплений пошуком своїх унікальних засобів виразності, спираючись на прийоми європейського художнього авангарду.

Марк Ісаєвич Епштейн (1899-1949) – видатний театральний художник, скульптор, майстер плаката. Народився 19 лютого 1899 року у Бобруйску, Мінська губернія, у родині ремісника. У дитинстві разом із родиною переїхав до Києва – великого європейського центру культури та мистецтв. У Києві Марк відвідував хедер (єврейську початкову релігійну школу) та загальноосвітню школу.

Вже в ранньому віці у Марка виявився художній талант, проте йому знадобилися роки, щоб його ім’я стало частиною світового мистецтва.

У 1911 році дванадцятирічний Марк Епштейн став вільним слухачем 1-го класу Київського художнього училища. Йому було нелегко вчитися, оскільки він був із досить бідної родини. Потім Марк вступив до класу скульптури Балавенського, який закінчив у 1918 році.

Навчання у художньому училищі Марк поєднував із заняттями у студії Олександра Мурашка (1914-1916 роки), де вивчав принципи європейського модернізму. Там він зблизився з провідними київськими художниками-авангардистами, зокрема Олександрою Екстер.

Значний вплив на формування творчих ідеалів та національно-культурну орієнтацію Епштейна зіграло його знайомство у 1914–1915 роках із «Київською групою єврейських літераторів», до якої входили Бергельсон, Дер Ністер, Гофштейн, Добрушин та інші письменники-модерністи. Епштейн глибоко сприйняв ідеї нової єврейської культури та мистецтва, які були результатом синтезу єврейської народної мистецької традиції та відкриттів європейського модернізму.

У 1914 році Епштейн вперше експонував свої мальовничі та графічні роботи на 4-й весняній виставці картин та скульптури у Києві. За відгуками критиків, представлені там твори Епштейна виявляли вплив фовізму та ознайомлення з прийомами кубізму. На той час Епштейн вже був відомий у мистецькому середовищі Києва.

Період захоплення радикальними прийомами кубізму змінився у Марка Епштейна інтересом до абстракції: у своїх графічних та скульптурних роботах він зображував натуру поєднанням геометричних фігур та обсягів.

До середини 1920-х років Марк Епштейн прийшов до розуміння необхідності для себе пошуку органічного синтезу кубізму та монументальної скульптури стародавньої Месопотамії, в якій він бачив автентичне джерело архаїчної семітської пластики.

Головною темою його творів другої половини 1920-х років стали євреї-ремісники та життя єврейських землеробських поселень.

У своїх графічних роботах, головним чином, в ілюстраціях книг на ідиші, Епштейн незмінно звертався до традиційних мотивів та образів єврейського народного мистецтва, майстерно використуючи образотворчі можливості єврейського шрифту.

Проте манері Епштейна продовжували бути притаманні елементи кубізму та експресіонізму у графіці, а в скульптурі – вільне трактування.

У 1918 році Епштейн закінчив відділення скульптури Київського художнього училища. На жаль, більшість його монументальних творів не збереглася. Наприклад, 1919 року денікінці знищили пам’ятник-бюст Тараса Шевченка роботи Епштейна, встановлений у Києві.

У тому ж 1918 році Епштейн взяв участь в організації Художньої секції «Культур-Ліги» в Києві, що об’єднала єврейських митців, які прагнули втілити національні ідеї у формах авангардного мистецтва.

Також у 1918 році Епштейн займався у студії Олександри Екстер у Києві. Екстер зіграла важливу роль у творчому становленні Епштейна. Екстер, знайома з Пабло Пікассо та Жоржем Браком, відкривала для талановитих киян кубофутурізм та авангардне мистецтво. Під її впливом Епштейн почав працювати у радикально кубістичній манері, зберігши цю відданість і надалі. У своїх графічних та скульптурних творах він наближався до абстракції, перетворюючи зображувану натуру на поєднання геометричних фігур та обсягів.

У 1919 році Марк Епштейн став одним із засновників Музею єврейського мистецтва, заснованого «Культур-Лігою».

У 1920 та 1922 роках Епштейн разом із Олександром Тишлером та Елєм Лисицьким брав участь у створенні київських виставок «Культур-Ліги».

У 1923 році Епштейн очолив Художню секцію київської «Культур-Ліги».

З 1923 року Епштейн очолював Київську єврейську художньо-промислову школу до її закриття у 1931 році. Серед його учнів були Ш. Коткес, Ц. Кіпніс, Х. Мастбаум, Г. Інгер та інші. Через свою думку Епштейн прагнув передати їм високу професійну майстерність. Завдяки передовим методам організації навчального процесу Епштейна школа стала важливим елементом художньої освіти України. Своїм учням Епштейн казав: “Треба малювати так, щоб було видно, що це зроблено євреєм!”

Після 1923 року, коли всі художники – члени Художньої секції – поїхали з Києва, Епштейн, очолив її. У той час він був центральною фігурою національного художнього життя, активно співпрацював з єврейськими культурними організаціями та установами, оформив більшу частину ілюстрованих книг, що вийшли у видавництві «Культур-Ліги», був постійним художником дитячого журналу «Фрейд».

З 1922 по 1926 роки Епштейн був головним художником київського єврейського театру «Кунст Вінкл». Як художник театру він слідував принципам сценографії Олександри Екстер, поєднуючи конструктивізм та декоративність у побудові сценічного простору.

Епштейн створив ескізи декорацій та костюмів для низки спектаклів єврейських театрів Києва та Харкова – «Койменкерер» за п’єсою І. Фефера та Н. Фіделя, «Ристократн» за творами Шолом-Алейхема, «Цвей Куні-Лемлех» за п’єсою А. Гольдфадена.

У 1925 р. Епштейн вступив до Об’єднання сучасних художників України, орієнтованого на сучасне європейське мистецтво; брав участь у всіх виставках Об’єднання. Завдання Об’єднання полягало у адаптації світового мистецтва того часу для розуміння народними масами. Так виникало мистецтво, якому не був властивий конструктивізм високого академічного живопису.

У 1926 році Епштейн побував у єврейських трудових поселеннях на півдні України. Результатом цієї поїздки стала його серія графічних, мальовничих та скульптурних творів, у яких він майстерно відобразив життя єврейських землеробів.

У 1928 році Епштейн став членом художньої ради Державного єврейського театру у Харкові, а в 1929 році – у Києві.

Проте Марку Епштейну не вдалося пристосуватися до ідеологічних вимог радянського художнього життя.

На початку 1930-х Марк Епштейн став об’єктом жорсткої критики. Його звинуватили у «націоналізмі» та «формалізмі». У 1932 році закрилася керована ним школа та залишки закладів «Культур-Ліги».

У роки Другої світової війни Епштейн перебував у Бішкеку, Киргизстан, де займався живописом та графікою, а також викладацькою діяльністю.

В останні роки життя Марк Епштейн отримував рідкісні замовлення як художник-оформлювач. Будучи хворим і знову, як у юності, опинившись у бідності, він не припиняв працювати і створив низку цікавих краєвидів та графічних автопортретів. В останній рік життя Епштейн організував у себе вдома вечірню студію.

Марк Ісаєвич Епштейн помер 19 серпня 1949 року в Москві від серцевого нападу під час ініційованої Сталіним кампанії з планомірного знищення єврейської культури та її видатних діячів.

Більшість робіт Марка Епштейна знаходиться в Національному художньому музеї України в Києві, куди твори передала його сестра, і в Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України в Києві.

Rafael Litvin

© Times of Ukraine

Leave a Reply