Іссахар Бер Ри́бак – єврейський та французький художник, живописець, графік та декоратор. Він залишив по собі надзвичайно цінну творчу спадщину.
Іссахар Бер Рибак народився 2 лютого 1897 року в місті Єлисаветград (нині – Кропивницький) наймолодшим у багатодітній бідній родині. Але, як і багатьох творчих людей, його манив Київ як розвинений центр культури та мистецтв. У 1911-1912 роках Рибак навчався у Київському художньому училищі, а також у студії Олександра Мурашка. Його вчителями були талановиті художники, кубофутуристи Олександра Екстер та Олександр Богомазов. Київ відіграв найважливішу роль у становленні Рибака, у затвердженні його манери та стилю.
Рибак – один із учасників “Культур Ліги” – об’єднання єврейських художників, письменників, режисерів та видавців, створене у Києві на початку 1918 року для розвитку культури мовою ідиш.
Майбутній талановитий художник народився у провінційному, тихому містечку, в далекому від мистецтва середовищі. Дивовижна тяга до малювання Захара, так його звали спочатку, викликала несхвалення. Проте в 10-річному віці він вступає на курси малювання для дорослих, відкриті при одній з місцевих фабрик. Потім, за порадою свого наставника на прізвище Казачинський, Захар продовжує професійне навчання для художників-робітників. Надалі Рибак нерідко згадуватиме свого вчителя, який першим розгледів талант у хлопчику з бідноти. Через невдоволення батьків Рибак залишив рідний дім.
Захар тепер міг сподіватися лише на себе. Він заробляв на життя в артелі кустарів-малярів, розписував сільські церкви у околицях Херсона. При цьому він зайнявся дослідженням побуту єврейських містечок, що стало головною темою його творчості на все життя.
У 14-річному віці Рибак приїхав до Києва і вступив до Художнього училища, де став одним із найкращих студентів. Серед його викладачів був Олександр Архипенко, котрий прагнув зробити зі свого учня послідовника популярного тоді класицизму. Однак Рибак пішов своїм шляхом у мистецтві.
Рибак захопився авангардом, незважаючи на жорстку критику цього напряму. Він почав висловлювати своє національне коріння через абстракціонізм.
Після навчання Рибак почав розписувати декорації в Єврейському театрі та вивчати побут України. Його однодумцем став Ель Лисицький, який пізніше також став відомим художником. Їхні замальовки побутових сцен, вуличок, лавок, будинків згодом стали надзвичайно цінними, оскільки цей патріархальний єврейський побут зник назавжди.
Не дивно, що Рибак став активним учасником “Культур Ліги”, яка пропагувала єврейське мистецтво. До цієї спільноти увійшло багато відомих надалі художників: Олександр Тишлер, Борис Аронсон, Марк Епштейн, Марк Шагал. Рибак виявив себе як чудовий ілюстратор. Дотримуючись ідей “Культур-Ліги”, він ілюстрував дитячі книги на ідиші.
“Культур Ліга” займалась пошуком єврейського національного стилю, спробою створення єврейської народної освіти, збереження єврейських традицій у мистецтві, популяризацією літературних творів на ідиші. Для Рибака тема його походження, його мови та самобутньої культури стала сенсом життя.
1917 року Україною прокотилася чергова хвиля жахливих погромів. Горе не оминуло й родину Рибака – загинув його батько. Ставши вимушеним мандрівником, 1921 року Рибак опинився в Берліні, де знайшов однодумців у товаристві авангардистів – Сецесіон.
У 1923 році в Берліні пройшла його перша виставка робіт, яка включала цикли “Маленьке містечко” – прості люди, які живуть своїм, непримітним життям, а також “Погром” – про жорстоку безглуздість єврейських погромів.
У своїх роботах Рибак ніби невимушено показує всі тяготи єврейського народу, якому насилу доводиться відстоювати своє право на людське існування.
1924 року Рибак повернувся на батьківщину. Йому хотілося бути корисним для своєї країни. Вже відомий художник, він працював над виставами у єврейських театрах. Але, на жаль, на батьківщині його талант виявився незрозумілим. І він назавжди їде до Парижу.
У Парижі Рибак працює театральним художником, ілюстратором книг на ідиші, освоює майстерність скульптора, і, звісно, продовжує займатися живописом.
У Парижі він почув себе на своєму місці. У Парижі він став своїм, став визнаним.
Помінявши місце проживання, Рибак, тим щонайменше, у творчості залишався вірний своєму походженню. Усе життя темою його живопису було єврейське містечко.
У Парижі Рибак перейшов до реалізму і приєднався до художників Паризької школи – міжнародного співтовариства художників з 1900 до 1960-х років. До неї входили такі метри, як Пікассо, Шагал, Модільяні, Сутін та інші.
Потрапити до сфери мистецтва Франції – до цього закритого кола обраних та всесвітньо відомих – надзвичайно важко. Але Рибаку це вдалось. Його навіть почали запрошувати до участі у Салонах.
Паризькі салони – одна з найпрестижніших мистецьких виставок Франції. За бажанням Людовіка 14-го, “короля-сонця”, Королівська академія мистецтв постановила проводити регулярні виставки мальовничих та скульптурних творів своїх членів; перша відбулася у Королівському Палаці у квітні 1667 року. З того часу участь у виставці стала обов’язковою для всіх французьких художників, які прагнули здобути популярність. З 1725 року виставка проходила в Квадратному салоні Лувру, тому за нею закріпилось Салон.
У 1930-ті роки Рибак активно творить. Його роботи виставляються у Франції, Нідерландах, Бельгії, США.
Одним із улюблених напрямків у його творчості продовжувало залишатись ілюстрування дитячих книг.
Популярний у 1930-ті роки французький прозаїк, поет, драматург і критик Жорж Дюамель (Georges Duhamel, 1884-1966), член Французької академії, говорив, що у Рибака все зображено перебільшено, гротескно, але це ніколи не переходить у карикатуру, більше ніхто так не вміє.
Але в самому розквіті творчості та популярності Іссахара Бер Рибака не стало від раптового нападу туберкульозу. Хвороба мучила його з юності, а багаторічна напружена праця підірвала його сили.
Рибака не стало 22 грудня 1935 року в Парижі у віці 38 років. Після смерті інтерес до його творчості посилився.
У 1962 році його вдова, Соня Рибак передала багато його робіт в Музей Рибака в місті Бат-Ям, Ізраїль.
Rafael Litvin
© Times of Ukraine
. . . .
Issahar Ber Ryback is a Jewish and French artist, painter, graphic artist and decorator. He left behind an extremely valuable creative legacy.
Issahar Ber Ryback was born on February 2, 1897 in Yelisavetgrad (now city of Kropyvnytsky), Ukraine, as the youngest in a poor family with many children. However, like many creative people, he was attracted by Kyiv as a developed centre of culture and arts. In 1911-1912, Rybak studied at the Kyiv Art School, as well as at Oleksandr Murashko’s studio. His teachers were talented artists, cubofuturists Oleksandra Ekster and Oleksandr Bogomazov. Kyiv played the most important role in the formation of Ryback, in the approval of his manner and style.
Ryback was one of the members of the Culture League – an association of Jewish artists, writers, directors and publishers, created in Kyiv at the beginning of 1918 for the development of culture in the Yiddish language.
The future talented artist was born in a provincial, quiet town, in an environment far from art. Zakhar’s amazing penchant for drawing, as he was named, caused disapproval. However, at the age of 10, he enrolled in drawing courses for adults, opened at one of the local factories. Then, on the advice of his mentor named Kazachynsky, Zakhar continues professional training for working artists. In the future, Ryback will often remember his teacher, who was the first to see the talent in the poor boy. Due to the dissatisfaction of his parents, Ryback left his native home.
Zakhar could now rely only on himself. He earned a living in the artel of artisan painters, painted village churches in the vicinity of Kherson, Ukraine. At the same time, he studied the life of Jewish towns, which became the main theme of his work for the rest of his life.
At the age of 14, Ryback came to Kyiv and entered the Art School, where he became one of the best students. Among his teachers was Oleksandr Arkhipenko, who sought to make his student a follower of the then popular classicism. However, Ryback followed his own path in art.
Ryback was fascinated by the avant-garde, despite the harsh criticism of this direction. He began to express his national roots through abstractionism.
After his studies, Ryback began to paint scenery in the Jewish Theatre and study Ukrainian life. El Lysytsky, who later also became a famous artist, became his associate. Their sketches of domestic scenes, streets, benches, and houses later became extremely valuable, since this patriarchal Jewish life disappeared forever.
It was not surprising that Ryback became an active member of the Culture League, which promoted Jewish art. This community included many later famous artists: Oleksandr Tyshler, Boris Aronson, Mark Epstein, Mark Chagall. Ryback proved to be an excellent illustrator. Adhering to the ideas of the Culture League, he illustrated children’s books in Yiddish.
Culture League was engaged in the search for a Jewish national style, an attempt to create a Jewish public education, the preservation of Jewish traditions in art, and the popularization of literary works in Yiddish. For Ryback, the topic of his origin, his language and original culture became the meaning of life.
In 1917, another wave of terrible pogroms swept through Ukraine. Grief did not escape the Ryback family either – his father died. Having become a forced traveller, in 1921 Ryback went to Berlin, where he found like-minded people in the society of avant-garde artists – Secession.
In 1923, his first exhibition of works was held in Berlin, which included the cycles “Small Town” – ordinary people living their own, unremarkable lives, as well as “Pogrom” – about the cruel senselessness of Jewish pogroms.
In his works, Ryback seems to casually show all the hardships of the Jewish people, who have to defend their right to human existence with difficulty.
In 1924, Ryback returned to his homeland. He wanted to be useful for his country. Already a famous artist, he worked on plays in Jewish theatres. But, unfortunately, in his homeland, his talent turned out to be incomprehensible. And he has gone to Paris forever.
In Paris, Ryback worked as a theatre artist, an illustrator of books in Yiddish, learns the skills of a sculptor, and, of course, continues to paint.
He felt at home in Paris. In Paris, he became his own, became recognised.
Having changed his place of residence, Ryback nevertheless remained faithful to his origin in his work. All his life, the theme of his painting was a Jewish town.
In Paris, Ryback switched to realism and joined the artists of the Paris School, an international community of artists from 1900 to the 1960s. It included such masters as Picasso, Chagall, Modigliani, Soutine and others.
It is extremely difficult to get into the sphere of French art – this closed circle of the chosen and world famous. But Ryback succeeded. He even began to be invited to participate in Salons.
The Paris Salons are one of the most prestigious art exhibitions in France. By the wish of Louis XIV, the “Sun King”, the Royal Academy of Arts decided to hold regular exhibitions of paintings and sculptures of its members; the first took place in the Royal Palace in April 1667. Since then, participation in the exhibition has become mandatory for all French artists who sought to gain popularity. Since 1725, the exhibition was held in the Square Salon of the Louvre, so the Salon was established after it.
In the 1930s, Ryback actively created. His works were exhibited in France, Netherlands, Belgium, and USA.
Illustrating children’s books continued to be one of his favorite areas in his work.
Popular in the 1930s, the French novelist, poet, playwright and critic Georges Duhamel (1884-1966), a member of the French Academy, said that in Ryback’s art everything is depicted in an exaggerated, grotesque manner, but it never turns into a caricature, no one else can’t do that.
But in the prime of his creativity and popularity, Issahar Ber Ryback died from a sudden attack of tuberculosis. The disease tormented him from his youth, and many years of hard work undermined his strength.
Ryback died on December 22, 1935 in Paris at the age of 38. After his death, interest in his work increased.
In 1962, his widow, Sonya Ryback, donated many of his works to the Ryback Museum in Bat Yam, Israel.
Rafael Litvin
© Times of Ukraine
