Преса на їдиші у Східній Європі у другій половині 19 – першій половині 20 століття відігравала ключову роль у культурному, соціальному та політичному житті єврейських громад. У цей період їдиш став важливим інструментом для поширення інформації, збереження традицій та формування нової ідентичності в умовах швидкої зміни суспільно-політичної ситуації.
Розвиток преси на їдиші у Східній Європі відображає важливі суспільні, культурні, політичні та економічні процеси, що відбувалися у єврейських громадах цього регіону. Їдиш, як мова європейських євреїв (ашкеназів), відігравав важливу роль у формуванні ідентичності та самосвідомості, а також у розвитку літератури, театру та журналістики.
Основні періоди розвитку преси на їдиші
Розвиток преси на їдиші у Східній Європі в період першої половини 19 – другої половини 20 століття проходив через кілька етапів, які відображали соціально-політичні зміни, економічні умови, а також рівень розвитку єврейської культури та ідентичності.
Перша половина 19 століття
У цей період видання на їдиші тільки починали з’являтись, цей був період перших спроб створення періодичних видань серед єврейських громад. Преса на їдиші грала складну двоїсту роль: збереження єврейських традицій та просування ідей емансипації євреїв.
Середина 19 століття
У цей період преса на їдиші активно розвивалась під впливом інтенсивної модернізації у Східній Європі. Єврейські громади все більше починали входити в емансипацію, долучатися до нових соціальних і політичних рухів. Це був важливий крок до популяризації преси на їдиші серед єврейської громади, яка потребувала доступу до інформації рідною мовою.
Кінець 19 століття
У цей період преса на їдиші досягла високого рівня за якістю та кількістю завдяки зростанню впливу єврейських громад в великих містах, таких як Відень, Варшава, Одеса, Лодзь. Тут почали виходити періодичні видання, які висвітлювали політичні, економічні та культурні питання. Видання Східної Європи на їдиші почали грати роль підтримки міжнародних зв’язків між єврейськими громадами в усьому світі.
Перші десятиліття 20 століття
У цей період преса на їдиші досягла свого максимуму. Була створена велика кількість видань, які виходили в багатьох містах Східної Європи, зокрема в Україні, Польщі, Румунії, Литві, Латвії. Видавались численні газети та журнали різної періодичності, що обговорювали широке коло актуальних питань, зрозуміло, в тому числі стосовно єврейської традиції та культури. Єврейська преса на їдиші стала важливим елементом єврейської політичної та культурної ідентичності, продовжуючи підтримувати традиційні єврейські цінності.
Друга світова війна
Друга світова війна та Голокост руйнівно вплинули на єврейську пресу всієї Європи, зокрема Східної. Майже всі видання були закриті, а сама журналістика на їдиші стала під загрозою зникнення, в тому числі внаслідок знищення єврейських громад у Східній Європі.
Післявоєнний період
Після Другої світової війни видання на їдиші стали виходити в діаспорі, зокрема в США, Ізраїлі та інших країнах, куди емігрували євреї. В цей час преси на їдиші в Східній Європі вже майже не існувало.
. . . .
Вперше ідея видавати пресу мовою їдиш виникла у маскілімів (прихільників Гаскали) Вільно на початку 19 століття. У 1813 році російський міністр поліції граф С. Вязмітінов доповів імператору Олександру I, що віленські євреї “бажають видавати газету своєю мовою”. Однак царський уряд під приводом відсутності цензора, який знає їдиш, відхилило це прохання. Але саме у Вільно (тоді Польща, нині Вільнюс, Литва) у 1925 році була створена організація “Дослідницький інститут їдишу” (YIVO, Yidisher Visnshaftleher Institut) з метою дослідження різних аспектів єврейського життя. YIVO приділяв особливу увагу євреям Східної Європи, яку вважав центром єврейства світу. YIVO (зараз це Інститут Єврейських Досліджень (Institute for Jewish Research), Нью-Йорк) володіє великим зібранням письмових матеріалів мови їдиш та позиціонує себе як інституцію, що регулює мову їдиш.
У Східній Європі розвиток преси на їдиші почався у першій половині 19 століття. В Україні першим виданням мовою їдиш став тижневик “Кол Мевасер” (який, до речи, мав назву мовою іврит – “Голос Вісника”), який видавав у 1862-1873 роках в Одесі Олександр Цедербаум (1816-1893) як додаток до тижневика “Га-Меліц” (“Охоронець”) – перше видання мовою іврит у царської росії, яке виходило в Одесі у 1860-1870 роках, а потім у Санкт-Петербурзі до 1904 року. Крім новин, “Кол Мевасер” публікував також публіцистичні статті та художні твори. З виданням співпрацювали найбільші єврейські автори того часу – Менделе Мойхер-Сфорім (1836-1917), Єгуда-Лейб Гордон (1830-1892), Авром Гольдфаден (1840-1909), Іцхок-Йоель Лінецький. Фінансову підтримку видавничій діяльності Цедербауму надавало Товариство поширення освіти між євреями в росії. До речи, редактори та журналісти цього популярного видання називали його мову (їдиш) “розмовною мовою”, вони намагалися стандартизувати правопис їдишу й створити письмовий їдиш, більш узгоджений з розмовною мовою, використовуючи як основу їдиш міста Вільно.
“Кол Мевасер” зробив значний внесок у популяризацію літератури на їдиші, оскільки багато творів вперше з’явилися на сторінках саме цього видання у форматі “з продовженням”, який був позичений у відомих західноєвропейських неєврейських видань того часу. Частина матеріалів “Кол Мевассер” було присвячена суспільним проблемам. Унікальність цього видання була також в тому, що воно мало жіночу аудиторію.
Першою повноцінною газетою на їдиші у Східній Європі була “Хайнтіге Нейєс” (“Сьогоднішні Новини”), яка почала видаватись 1908 року у Лодзі (Польща). Це видання стало важливим кроком в історії єврейської преси на їдиші, інформуючи широке коло читачів, які розмовляли цією мовою та цікавились подіями у світі.
На початку появлення видань на їдиші у Східній Європі публікації мали загальний характер та здебільшого зверталися до загального читача – євреїв, які не знали мов, таких як німецька чи польська, і не мали доступу до більшості публікацій, що видавалися місцевими офіційними мовами.
В кінці 19 – на початку 20 століття в Східній Європі зростала популярність соціалістичних і революційних ідеологій, і преса на їдиші стала важливим інструментом пропаганди. Газети та журнали на їдиші більш менш активно висвітлювали питання єврейської ідентичності, боротьби за права трудящих, а також питання еміграції.
Література на їдиші активно розвивалася, і видання на їдиші публікували багато літературних творів, рецензій, фейлетонів та інтерв’ю. Створювалися єврейські культурні та літературні об’єднання, чому у великій мірі сприяли видання на їдиші, які популяризували серед єврейських громад нові форми мистецтва, такі як кіно, театр та музика.
У період з кінця 19 – на початку 20 століття особливо важливу роль грали польські газети на їдиші, оскільки Польща мала одну з найбільших єврейських громад у Східній Європі. Такі газети, як “Форвертс” та “Нейє Прессе”, активно висвітлювали питання політичних та культурних прав євреїв у Польщі, а також питання, пов’язані з єврейським націоналізмом та соціалізмом.
З кінця 19 століття видання на їдиші набули широкого поширення в межах єврейської осілості у росії та Галичині, що входила тоді до складу Австро-Угорщини.
Наприкінці 80-х років 19 століття з’являються літературні видання на їдиші, найбільш відомі та значні були: “Ді Юдіше Фолкс Бібліотек” (1888-1889, видавець: Шолом-Алейхем (1859-1916); “Гойз Фрайнд” (1888-1896, видавець: Мордехай Спектор (1858-1925); “Їдіше Бібліотек” (1891-1893, видавець: Іцхок-Лейбуш Перец (1852-1915).
Альманах Шолом-Алейхема “Ді Юдіше Фолкс Бібліотек” (“Єврейська Народна Бібліотека”) займає особливе місце серед преси на їдиші. Альманах був першим великим (більш 600 сторінок) серйозним збірником творів, який пропонував читачам не лише художні твори, а й дослідження з єврейської історії, філософії, соціології та політики. В альманаху були опубліковані твори як відомих авторів того часу, так і маловідомих, статті на теми єврейської культури та життя. Шолом-Алейхем, як письменник, і як редактор (а також один із авторів) свого альманаху, відіграв важливу роль у ствердженні їдишу та популяризації літератури цією мовою.
“Ді Юдіше Фолкс Бібліотек” відрізнявся своєю культурною значимістю та інтелектуальною глибиною, надаючи читачам матеріали корисні, розважальні, але найголовніше – матеріали для роздумів. Альманах Шолом-Алейхема став важливим літературним та культурним проєктом, величезним внеском у популяризацію їдишу як літературної мови.
Парадоксальна роль преси на їдиші в розповсюджені ідей Гаскали
Головний парадокс преси на їдиші в тому, що вона намагалася зберігати традиції юдаїзму, для збереження єврейської ідентифікації, і в той же час просувала ідеї Гаскали, яка взагалі то визнавала лише іврит єдиною мовою євреїв, вважаючи єврейські мови Галута (на івриті “Поневіряння”) жаргонами, ознакою “життя в рабстві”. Прихільники Гаскали вважали, що жаргон має бути вилученим з єврейського життя і замінений на єдину правильну мову – іврит.
Преса на їдиші відіграла важливу роль у поширенні ідей Гаскали (Єврейського Просвітництва) у Східній Європі, особливо у 19 столітті. Гаскала була інтелектуальним рухом, спрямованим на оновлення єврейської культури через інтеграцію європейських наукових, філософських та культурних досягнень, а також просування світської освіти та соціального прогресу серед євреїв. Можна викреслити декілька аспектів, у яких преса на їдиші сприяла Гаскалі:
Популяризація просвітницьких ідей
Багато газет та журналів на їдиші публікували статті, присвячені філософії, літературі, науці, правам людини та суспільним реформам. Вони адаптували ідеї, раніше доступні лише європейськими мовами (наприклад, німецькою або французькою), і робили їх доступними для аудиторії в єврейських громадах.
Розширення знань про світську освіту
Видання на їдиші активно підтримували ідеї, пов’язані з необхідністю світської освіти для євреїв. Це включало пропаганду знань про науки, європейські мови, а також про те, як це могло б допомогти євреям адаптуватись в сучасних суспільствах, інтегруватись у європейські суспільства.
Інтелектуальні дебати та критика релігійних традицій
Преса на їдиші стала важливим простіром для дискусій щодо релігійних догм та застарілих традицій, які, на думку ідеологів Гаскали, стримували розвиток єврейської громади. Видання на їдиші публікували велику кількість статей, які критикували надмірну релігійність і схильність до ізоляції від зовнішнього світу, пропонуючи натомість світський і раціональний підхід до життя.
Створення нового єврейського літературного канону
Преса на їдиші активно сприяла розвитку нового єврейського літературного канону, який включав твори, спрямовані на просвітництво та ідеали Гаскали. Друкувались переклади західноєвропейських класиків, твори єврейських авторів, які пропагували ідеї свободи, прогресу та раціонального мислення.
Об’єднання єврейських громад
Видання на їдиші були важливим інструментом для об’єднання євреїв різних громад. Завдяки поширенню єврейською пресою ідей Гаскали, багато євреїв стали більш відкритими для реформ та змін у суспільній, культурній та освітній сферах.
Соціальні зміни та емансипація євреїв
Преса на їдиші також активно підтримувала ідеї, пов’язані з правами і свободами євреїв, а також з їхньою емансипацією у ширших європейських суспільствах. Це включало заклики до скасування соціальних та правових обмежень, які існували для євреїв у різних країнах, та пропаганду ідей рівності та свободи для всіх народів.
Таким чином можна зробити висновок, що преса на їдиші не лише відіграла важливу роль у поширенні ідей Гаскали, але й сформувала культурний та інтелектуальний простір, у якому нові, прогресивніші ідеї могли вільно розвиватися, покращуючи становище єврейських громад у Східній Європі.
Першою в росії щоденною газетою на їдиші була “Дер Фрайнд” (редактор Ш. Гінзбург). Її видавець – Раппопорт (1862-1928) – вимагав дозволу на видання газети з 1895 року. Перший номер вийшов 14 січня 1903 з підзаголовком “Перша щоденна газета на жаргоні”. Газета видавалася у Петербурзі у 1903-1908 роках, у Варшаві у 1909-1913. “Дер Фрайнд” була дуже популярна серед євреїв, її тираж досягав кількох десятків тисяч екземплярів.
З кінця 19 століття росію охопило зростання революційного руху. Інтерес до політики проник і в єврейське робоче середовище, що призвело до появи нелегальних видань на ідиші – “Арбетер Штіме”, “Їдіше Арбетер”, які друкувалися за кордоном і таємно перевозилися до росії.
У жовтні 1905 року, після скасування цензури, в росії виникли видання різних єврейських партій. Першим легальним виданням Бунда з 17 жовтня 1905 стала щоденна газета “Дер Векер”, яка, однак, була закрита владою в 1906 році. Наступні два роки рупором Бунда були газети “Фолкс Цайтунг”, “Хофнунг” та тижневик “Дер Моргн Штерн”.
Сіоністська газета “Їдіше Фолк” виходила у Вільно у 1906-1908 роках. Партія сіоністів-соціалістів видавала газети “Дер Їдішер Пролетарієр” (1906), “Дос Ворт”, “Унзер Вег”, “Дер Нейєр Вег”.
Ідеї так званих територіалістів (територіалізм – єврейський громадський рух початку 19 століття, що виник на VI сіоністському конгресі (1903) у зв’язку з питанням про переселення євреїв на територію британського протекторату Уганда, згідно з запропонованою британським урядом особливою програмою) відображав тижневік “Ді Їдіше Вірклехкайт”.
В Одесі, Лодзі, Вільно, Києві та інших містах російської імперії видавалися періодичні видання на їдиші, що відображали інтереси місцевих єврейських громад: “Дос Фолк” та “Києвер Ворт” (Київ), “Гут Моргн” та “Шолом Алейхем” (Одеса), “Їдіше Штіме” (Рига), “Ді Їдіше Велт” (Вільно). Головним завданням цих та багатьох інших видань на їдиші було залучати масового єврейського читача до обговорення суспільних проблем.
У Польщі видання на їдиші почали виходити вже у другій половині 19 століття. Газета “Нейє Пресе” (“Нова Преса”), заснована наприкінці 19 століття у Варшаві, стала важливим органом єврейських ліберальних та соціалістичних груп. Вона висвітлювала питання соціалістичного руху та прав євреїв у Європі. Ідеї сіонізму серед міської єврейської інтелігенції висвітлювала щотижнева газета “Дер Юд” (Краков, 1899-1902).
Розвіток преси на їдиші у Польщі розпочався з здобуттям нею незалежності у 1918 році. У 1920-х роках у Польщі було понад 200 єврейських періодичних видань, більшість – на їдиші, у тому числі близько 20 щоденних газет. Три видавалися у Вільно: “Дер Тог” (з 1920), “Абенд Кур’єр” (з 1924); дві у Білостоку – “Дос Нейє Лебн” (з 1919) та “Бялостокер Телеграф”; три в Лодзі – “Лоджер Тогблат” (з 1908), “Моргнблат” (з 1912) та “Нейє Фолксблат” (з 1923). У Любліні виходила газета “Люблінер Тогблат” (з 1918), у Гродно – “Гродне Момент” (з 1924), у Львові – “Моргн” (з 1926). У Варшаві видавалися газети на їдиші “Хайнт” (з 1908), “Варшавер Експрес” (з 1926), “Нейє Фолкс Цайтунг” (з 1926) та “Унзер Експрес” (з 1927), літературний тижневик “Літераріше Блетер” 1924), “Кіно Театр Радіо” (з 1926), “Велт Шпіл” (з 1927), науковий щомісячник “Ланд ун Лебн” (з 1927), науково-популярне видання “Доктор” (з 1929), гумористичний тижневик “Блуфер” (з 1926). Усі єврейські видання припинили існування під час німецької окупації Польщі.
У СРСР також виходили численні видання на їдиші, але їх тематика та спрямованість були під впливом офіційної ідеології та контролем цензури. Преса на їдиші у СРСР стала інструментом для просування політики радянського уряду, але при цьому зберігала свою специфічну єврейську культуру.
У СРСР преса на їдиші була остаточно ліквідована у 1948 році в ході державної антисемітської кампанії. Співробітники редакцій, журналісти та письменники були репресовані, а єврейські шрифти знищені. Єдиним виданням на їдиші була обласна газета “Біробіджанер Штерн” (з 1930 року в Єврейській автономній області).
Роль преси Східної Європи на їдиші можна визначити у наступних головних напрямках:
Підтримка та збереження мови та культури
Їдиш був єдиною мовою для мільйонів євреїв у Східній Європі, і преса мовою їдиш стала найважливішим інструментом збереження єврейських традицій та культури. У газетах та журналах на їдиші публікувалися статті, оповідання, вірші, які зверталися до традиційних тем, таких як релігійні свята, закони кашруту, сімейні цінності тощо. Це дозволяло підтримувати зв’язок із традиціями, навіть коли громада проживала серед неєвреїв.
Освіта та виховання нових поколінь
Преса на їдиші відігравала ключову роль в освітній діяльності, особливо серед дітей та молоді. У єврейських громадах було прийнято навчати молодь не лише релігійним законам, а й історії, філософії та літератури єврейського народу. Газети та журнали стали можливістю для публікації творів, які могли навчати та надихати нові покоління. Видання мовою їдиш давали багато порад щодо виховання дітей у дусі традиційних єврейських цінностей, таких як повага до батьків, чесність та допомога ближньому.
Збереження традицій та ідентичності
Проживання євреїв серед неєврейської більшості спричиняло загрозу асиміляції. Преса на їдиші сприяла збереженню єврейської самобутності, нагадуючи своїм читачам про їхні історію, мову та релігійні обов’язки. Також преса стала платформою для обговорення релігійних питань, діалогу між різними течіями в юдаїзмі.
Формування громадської думки та моральних орієнтирів
Преса на ідиші також була важливим інструментом для формування моральних орієнтирів усередині єврейської громади. У статтях обговорювались важливі питання, такі як чесність у справах, сім’я, робота та відносини з сусідами, що допомагало зберігати високі етичні стандарти. В умовах, коли євреї часто стикалися з дискримінацією та упередженим ставленням з боку неєврейського суспільства, такі публікації зміцнювали внутрішню солідарність та почуття гордості за свою культурну та релігійну ідентичність.
Таким чином, видання Східної Європи на їдиші відіграли найважливішу роль у збереженні єврейських традицій в умовах життя серед неєвреїв, виконуючи функцію культурного та духовного центру, що підтримував єврейську ідентичність, незважаючи на тиск зовнішньої асиміляції.
Rafael Litvin
© Times of Ukraine
. . . .
The Yiddish press in Eastern Europe played a key role in the cultural, social, and political life of Jewish communities in the second half of the 19th and first half of the 20th centuries. During this period, Yiddish became an important tool for disseminating information, preserving traditions, and forging a new identity in a rapidly changing socio-political situation.
The development of the Yiddish press in Eastern Europe reflects important social, cultural, political and economic processes that took place in the Jewish communities of this region. Yiddish, as the language of European Jews (Ashkenazi), played an important role in the formation of identity and self-awareness, as well as in the development of literature, theater and journalism.
Main periods of development of the Yiddish press
The development of the Yiddish press in Eastern Europe during the first half of the 19th and second half of the 20th centuries went through several stages that reflected socio-political changes, economic conditions and the level of development of Jewish culture and identity.
First half of the 19th century
During this period, Yiddish publications were just beginning to appear, this was the period of the first attempts to create periodicals among Jewish communities. The Yiddish press played a complex dual role: preserving Jewish traditions and promoting ideas of Jewish emancipation.
Mid-19th century
During this period, the Yiddish press was actively developing under the influence of intensive modernization in Eastern Europe. Jewish communities were increasingly beginning to emancipate themselves, joining new social and political movements. This was an important step towards popularizing the Yiddish press among the Jewish community, which needed access to information in its native language.
End of the 19th century
During this period, the Yiddish press reached a high level in quality and quantity due to the growing influence of Jewish communities in large cities such as Vienna, Warsaw, Odesa and Lodz. Periodicals began to appear here, covering political, economic, and cultural issues. Eastern European Yiddish publications began to play a role in supporting international ties between Jewish communities around the world.
The first decades of the 20th century
During this period, the Yiddish press reached its peak. A large number of publications were created, which were published in many cities of Eastern Europe, in particular in Ukraine, Poland, Romania, Lithuania, Latvia. Numerous newspapers and magazines of various periodicities were published, discussing a wide range of topical issues, of course, including those related to Jewish tradition and culture. The Jewish Yiddish press became an important element of Jewish political and cultural identity, continuing to support traditional Jewish values.
World War II
World War II and the Holocaust had a devastating impact on the Jewish press throughout Europe, particularly in Eastern Europe. Almost all publications were closed, and Yiddish journalism itself was threatened with extinction, partly as a result of the destruction of Jewish communities in Eastern Europe.
Post-war period
After World War II, Yiddish publications began to appear in the diaspora, particularly in the United States, Israel, and other countries where Jews had emigrated. At this time, the Yiddish press in Eastern Europe was almost nonexistent.
. . . .
The idea of publishing a Yiddish press first arose among the maskilim (supporters of the Haskalah) of Vilna in the early 19th century. In 1813, the Russian Minister of Police, Count S. Vyazmitinov, reported to Emperor Alexander I that the Jews of Vilna “wished to publish a newspaper in their own language.” However, the tsarist government, under the pretext of the absence of a censor who knew Yiddish, rejected this request. But it was in Vilna (then Poland, now Vilnius, Lithuania) that the Yiddish Research Institute (YIVO, Yidisher Visnshaftleher Institut) was established in 1925 with the aim of studying various aspects of Jewish life. YIVO paid special attention to the Jews of Eastern Europe, which it considered the centre of world Jewry. YIVO (now the Institute for Jewish Research, New York) owns a large collection of written Yiddish materials and positions itself as an institution regulating the Yiddish language.
In Eastern Europe, the development of the Yiddish press began in the first half of the 19th century. In Ukraine, the first Yiddish publication was the weekly “Kol Mevaser” (which, incidentally, had the Hebrew name “The Herald’s Voice”), published in 1862-1873 in Odessa by Alexander Zederbaum (1816-1893) as a supplement to the weekly “Ha-Melitz” (“The Guardian”) – the first Hebrew publication in Tsarist Russia, which was published in Odessa in 1860-1870, and then in St. Petersburg until 1904. In addition to news, “Kol Mevaser” also published journalistic articles and works of art. The greatest Jewish authors of the time collaborated with the publication – Mendele Moycher-Sforim (1836-1917), Yehuda-Leib Gordon (1830-1892), Avrom Goldfaden (1840-1909), Yitzchok-Yoel Linetsky. Financial support for Zederbaum’s publishing activities was provided by the Society for the Promotion of Education among Jews in Russia. In fact, the editors and journalists of this popular publication called its language (Yiddish) a “colloquial language”, they tried to standardize the spelling of Yiddish and create a written Yiddish more consistent with the spoken language, using the Yiddish of the city of Vilnius as a basis.
“Kol Mevaser” made a significant contribution to the popularization of Yiddish literature, since many works first appeared on the pages of this publication in a “continued” format, which was borrowed from well-known Western European non-Jewish publications of the time. Part of the materials of “Kol Mevaser” were devoted to social problems. The uniqueness of this publication was also in the fact that it had a female audience.
The first full-fledged Yiddish newspaper in Eastern Europe was “Heintige Neies” (“Today’s News”), which began publication in 1908 in Lodz, Poland. This publication was an important step in the history of the Jewish Yiddish press, informing a wide range of readers who spoke the language and were interested in world events.
At the beginning of the appearance of Yiddish publications in Eastern Europe, the publications were of a general nature and mostly addressed a general readership – Jews who did not know languages such as German or Polish and did not have access to most publications published in the local official languages.
In the late 19th and early 20th centuries, socialist and revolutionary ideologies were gaining popularity in Eastern Europe, and the Yiddish press became an important tool of propaganda. Yiddish newspapers and magazines more or less actively covered issues of Jewish identity, the struggle for workers’ rights, and the issue of emigration.
Yiddish literature flourished, and Yiddish publications published many literary works, reviews, feuilletons and interviews. Jewish cultural and literary associations were formed, largely facilitated by Yiddish publications, which popularized new art forms such as cinema, theatre and music among Jewish communities.
In the late 19th and early 20th centuries, Polish Yiddish newspapers played a particularly important role, as Poland had one of the largest Jewish communities in Eastern Europe. Newspapers such as “Forverts” and “Neie Presse” actively covered issues of political and cultural rights for Jews in Poland, as well as issues related to Jewish nationalism and socialism.
From the end of the 19th century, Yiddish publications became widespread within the Jewish settlement in Russia and Galicia, which was then part of Austria-Hungary.
In the late 1880s, literary publications in Yiddish appeared, the most famous and significant of which were: “Di Yudishe Folks Bibliothek” (1888-1889, publisher: Sholom-Aleichem (1859-1916); “Goiz Fraynd” (1888-1896, publisher: Mordechai Spector (1858-1925); “Yiddish Bibliothek” (1891-1893, publisher: Yitzchok-Leibush Peretz (1852-1915).
Sholom-Aleichem’s almanac “Di Yudishe Folks Bibliothek” (“The Jewish People’s Library”) occupies a special place among the Yiddish press. The almanac was the first large (over 600 pages) serious collection of works, which offered readers not only works of art, but also studies on Jewish history, philosophy, sociology and politics. The almanac published works by both famous authors of the time and little-known ones, articles on topics of Jewish culture and life. Sholom-Aleichem, as a writer, and as an editor (and also one of authors) of his almanac, played an important role in the affirmation of Yiddish and the popularization of literature in this language.
“The Jewish People’s Library” was distinguished by its cultural significance and intellectual depth, providing readers with useful, entertaining, but most importantly, thought-provoking materials. The Sholom-Aleichem Almanac became an important literary and cultural project, a huge contribution to the popularization of Yiddish as a literary language.
The paradoxical role of the Yiddish press in spreading the ideas of Haskala
The main paradox of the Yiddish press is that it tried to preserve the traditions of Judaism, to preserve Jewish identification, and at the same time promoted the ideas of the Haskalah, which generally recognized only Hebrew as the only language of the Jews, considering the Hebrew languages of Galut (in Hebrew “Disbelief”) to be jargon, a sign of “life in slavery”. Supporters of the Haskalah believed that jargon should be removed from Jewish life and replaced with the only right language – Hebrew.
The Yiddish press played an important role in spreading the ideas of the Haskalah (Jewish Enlightenment) in Eastern Europe, especially in the 19th century. The Haskalah was an intellectual movement aimed at renewing Jewish culture through the integration of European scientific, philosophical and cultural achievements, as well as promoting secular education and social progress among Jews. Several aspects in which the Yiddish press contributed to the Haskalah can be highlighted:
Popularization of educational ideas
Many Yiddish newspapers and magazines published articles on philosophy, literature, science, human rights and social reform. They adapted ideas previously available only in European languages (such as German or French) and made them accessible to audiences in Jewish communities.
Expanding knowledge about secular education
Yiddish publications actively supported ideas related to the need for secular education for Jews. This included promoting knowledge of the sciences, European languages, and how this could help Jews adapt to modern societies and integrate into European societies.
Intellectual debate and criticism of religious traditions
The Yiddish press became an important space for discussions about religious dogmas and outdated traditions, which, according to Haskalah ideologists, were holding back the development of the Jewish community. Yiddish publications published a large number of articles that criticized excessive religiosity and a tendency to isolate themselves from the outside world, proposing instead a secular and rational approach to life.
Creating a new Jewish literary canon
The Yiddish press actively contributed to the development of a new Jewish literary canon, which included works aimed at enlightenment and the ideals of the Haskalah. It published translations of Western European classics, works by Jewish authors who promoted the ideas of freedom, progress, and rational thinking.
Association of Jewish communities
Yiddish publications were an important tool for uniting Jews from different communities. Thanks to the dissemination of Haskalah ideas by the Jewish press, many Jews became more open to reforms and changes in the social, cultural and educational spheres.
Social change and Jewish emancipation
The Yiddish press also actively supported ideas related to the rights and freedoms of Jews, as well as their emancipation in wider European societies. This included calls for the abolition of social and legal restrictions that existed for Jews in various countries, and the promotion of ideas of equality and freedom for all peoples.
Thus, it can be concluded that the Yiddish press not only played an important role in spreading the ideas of the Haskalah, but also formed a cultural and intellectual space in which new, more progressive ideas could develop freely, improving the situation of Jewish communities in Eastern Europe.
The first daily newspaper in Yiddish in Russia was “Der Fraynd” (editor Ginzburg). Its publisher – Rappoport (1862-1928) – had been requesting permission to publish the newspaper since 1895. The first issue was published on January 14, 1903 with the slogan “The First Daily Newspaper in Jargon”. The newspaper was published in St. Petersburg in 1903-1908, in Warsaw in 1909-1913. “Der Fraynd” was very popular among Jews, its circulation reached several tens of thousands of copies.
From the end of the 19th century, Russia was gripped by a growing revolutionary movement. Interest in politics also penetrated the Jewish working class, which led to the emergence of illegal Yiddish publications – “Arbeter Shtimme”, “Yidish Arbeter”, which were printed abroad and secretly transported to Russia.
In October 1905, after the abolition of censorship, various Jewish party publications appeared in Russia. The first legal publication of the Bund, published on October 17, 1905, was the daily newspaper “Der Veker”, which, however, was closed by the authorities in 1906. For the next two years, the Bund’s mouthpieces were the newspapers “Folks Zeitung”, “Hofnung”, and the weekly “Der Morgn Shtern”.
The Zionist newspaper “Yiddish Folk” was published in Vilna in 1906-1908. The Zionist Socialist Party published the newspapers “Der Yiddish Proletarier” (1906), “Dos Vort”, “Unzer Veg”, “Der Neier Veg”.
The ideas of the so-called territorialists (territorialism is a Jewish social movement of the early 19th century that arose at the VI Zionist Congress (1903) in connection with the issue of resettling Jews to the territory of the British protectorate of Uganda, according to a special programme proposed by the British government) were reflected in the weekly “Di Yiddish Virklehkait”.
In Odessa, Lodz, Vilna, Kyiv and other cities of the Russian Empire, Yiddish periodicals were published that reflected the interests of local Jewish communities: “Dos Folk” and “Kyever Vort” (Kyiv), “Gut Morgn” and “Sholom Aleichem” (Odesa), “Yidishe Shtimme” (Riga), “Di Yiddishe Velt” (Vilna). The main task of these and many other Yiddish publications was to involve the mass Jewish readership in the discussion of social problems.
In Poland, Yiddish publications began to appear in the second half of the 19th century. The newspaper “Neie Presse” (“New Press”), founded in the late 19th century in Warsaw, became an important organ of Jewish liberal and socialist groups. It covered the issues of the socialist movement and the rights of Jews in Europe. The ideas of Zionism among the urban Jewish intelligentsia were covered by the weekly newspaper “Der Yud” (Krakow, 1899-1902).
The development of the Yiddish press in Poland began with its independence in 1918. In the 1920s, there were over 200 Jewish periodicals in Poland, most of them in Yiddish, including about 20 daily newspapers. Three were published in Vilno: “Der Tog” (since 1920), “Abend Kurier ” (since 1924); two in Białystok – “Dos Neie Lebn” (since 1919) and “Bialostoker Telegraf”; three in Lodz – “Lodzer Togblat (since 1908), “Morgnblat” (since 1912) and “Neie Folksblat” (since 1923). In Lublin, the newspaper “Lubliner Togblat” was published (since 1918), in Grodno – “Grodno Moment” (since 1924), in Lviv – “Morgn” (since 1926). In Warsaw, the Yiddish newspapers “Heint” (since 1908), “Varshaver Ekspress” (since 1926), “Neie Folkszeitung” (since 1926) and “Unzer Ekspress” (since 1927), the literary weekly “Literarishe Bleter” (1924), “Kino Teatr Radio” (since 1926), “Velt Shpil” (since 1927), the scientific monthly “Land un Lebn” (since 1927), the popular science publication “Doktor” (since 1929), the humorous weekly “Blufer” (since 1926) were published. All Jewish publications ceased to exist during the German occupation of Poland.
In the USSR, numerous Yiddish publications were also published, but their subject matter and focus were influenced by official ideology and censorship. The Yiddish press in the USSR became a tool for promoting the policies of the Soviet government, but at the same time preserved its specific Jewish culture.
In the USSR, the Yiddish press was finally liquidated in 1948 during a state anti-Semitic campaign. Editorial staff, journalists and writers were repressed, and Hebrew fonts were destroyed. The only Yiddish publication was the regional newspaper “Birobidzhaner Shtern” (since 1930 in the Jewish Autonomous Oblast).
The role of the Eastern European Yiddish press can be defined in the following main areas:
Support and preservation of language and culture
Yiddish was the only language spoken by millions of Jews in Eastern Europe, and the Yiddish press became the most important tool for preserving Jewish traditions and culture. Yiddish newspapers and magazines published articles, stories, and poems that addressed traditional themes such as religious holidays, kashrut laws, family values, etc. This allowed the community to maintain a connection with traditions even when living among non-Jews.
Education and upbringing of new generations
The Yiddish press played a key role in educational activities, especially among children and young people. In Jewish communities, it was customary to teach young people not only religious laws, but also the history, philosophy, and literature of the Jewish people. Newspapers and magazines became an opportunity to publish works that could educate and inspire new generations. Yiddish publications gave a lot of advice on raising children in the spirit of traditional Jewish values, such as respect for parents, honesty, and helping one’s neighbour.
Preserving traditions and identity
Living among the non-Jewish majority posed a threat of assimilation. The Yiddish press contributed to the preservation of Jewish identity, reminding its readers of their history, language and religious obligations. The press also became a platform for discussing religious issues and dialogue between different streams of Judaism.
Formation of public opinion and moral guidelines
The Yiddish press was also an important tool for shaping moral guidelines within the Jewish community. The articles discussed important issues such as honesty in business, family, work and relations with neighbours, which helped to maintain high ethical standards. In an environment where Jews often faced discrimination and prejudice from non-Jewish society, such publications strengthened internal solidarity and a sense of pride in their cultural and religious identity.
Thus, Eastern European Yiddish publications played a important role in preserving Jewish traditions in the conditions of life among non-Jews, serving as a cultural and spiritual center that maintained Jewish identity despite the pressure of external assimilation.
Rafael Litvin
© Times of Ukraine