Українські стратегічні удари далекої дії на території Росії зросли в геометричній прогресії за обсягом, технічною складністю та економічним впливом.
Станом на середину 2026 року вітчизняне виробництво безпілотників в Україні має досягти приблизно семи мільйонів систем щорічно, що зміщує повітряний баланс і дедалі більше змушує Москву розкидати свої обмежені засоби протиповітряної оборони по всій своїй величезній географії.
Поточні масштаби, оперативна ефективність та структурні наслідки цих атак окреслюють зміну динаміки конфлікту.
На початку 2026 року обсяг запусків далекобійних безпілотників Збройними силами України вперше перевищив російські запуски далекобійних безпілотників. Тільки у травні 2026 року українські війська завдали понад 1300 ударів далекобійними безпілотниками глибоко всередині Росії.
Україна розширила свою зону дії до більш ніж 2000 км (1300 миль) від українського кордону, вражаючи цілі аж до західного Сибіру, Пермі та Тюмені. Крім того, Україна запровадила швидші реактивні ракетні безпілотники, такі як гібридний “Барс”, які значно важче збити традиційним пропелерним перехоплювачам.
Хоча російським мережам протиповітряної оборони вдається перехоплювати значний відсоток дронів, що летять, українська стратегія переважаючої маси означає, що решта відсотків завдають значних структурних пошкоджень.
Основна увага залишається на російському енергетичному секторі. Серед останніх головних успіхів – примус до повної зупинки нафтопереробного заводу у Капотні (Москва) до 2027 року через значні пошкодження. До середини 2026 року приблизно третина загальних потужностей з переробки нафти в Росії була виведена з експлуатації.
Україна провела систематичну кампанію, спрямовану проти захисту російського ар’єргарду. У період з березня до кінця травня 2026 року українські війська успішно завдали ударів по 81 російській системі ППО, включаючи кілька систем “Панцир”, що погіршило загальну оборонну архітектуру Москви.
Глибокі удари регулярно завдавали ударів по військових станціях зв’язку, складах боєприпасів (у червні поблизу Санкт-Петербурга було знищено 6000 тонн боєприпасів) та місцях випробування ракет, таких як полігон Капістар.
Розширення масштабів використання дронів в Україні порушило давній так званий “соціальний договір”, який раніше захищав великі російські міста від безпосереднього впливу лінії фронту.
Скорочення потужностей нафтопереробних заводів призвело до безпрецедентної внутрішньої паливної кризи в Росії. Понад половина регіонів Росії запровадила суворе нормування палива, що призвело до багатогодинних черг на заправках. В окупованому Криму надзвичайна заборона на продаж палива порушила роботу літньої туристичної галузі.
Щодо вражаючого зрушення для однієї з провідних енергетичних держав світу, Росія була змушена обмежити експорт бензину, дизельного палива та авіаційного палива, і для стабілізації внутрішнього ринку перейшла на імпорт бензину з таких країн, як Індія.
Ця криза викликала рідкісне публічне визнання з боку Путіна, який визнав, що удари безпілотників спричиняють “очевидні проблеми” та дефіцит палива всередині країни, хоча й стверджував, що вони “не є критичними”.
Зростання внутрішніх цін на паливо, що виникло в результаті цього, безпосередньо призвело до зростання інфляції в Росії. Це змусило Центральний банк Росії переглянути свою політику процентних ставок, що ускладнило зусилля Кремля щодо забезпечення вільного потоку капіталу у внутрішню оборонно-промислову базу.
Євген Денісюк, Київ
© Times of Ukraine
. . . .
Ukrainian strategic, long-range strikes inside Russian territory have scaled exponentially in volume, technical sophistication and economic impact.
As of mid-2026, Ukraine’s domestic drone production is on track to reach an estimated seven million systems annually, shifting the aerial balance and increasingly forcing Moscow to spread its finite air defences across its massive geography.
The current scale, operational effectiveness and structural consequences of these attacks outline a changing dynamic in the conflict.
In early 2026, the volume of long-range drones launched by Ukraine’s armed forces surpassed Russian long-range launches for the first time. In May 2026 alone, Ukrainian forces launched more than 1,300 long-range drone strikes deep inside Russia.
Ukraine has expanded its reach up to 1,300 miles (more than 2,000 km) from the Ukrainian border, hitting targets as far as western Siberia, Perm and Tyumen. Furthermore, Ukraine has introduced faster, jet-powered missile drones like the Bars hybrid, which are significantly harder for traditional propeller-based interceptors to shoot down.
While Russian air defense networks manage to intercept a large percentage of incoming drones, Ukraine’s strategy of overwhelming mass means the remaining percentages cause extensive structural damage.
The main focus remains on the Russian energy sector. Major recent successes include forcing the Kapotnya Oil Refinery in Moscow City to completely halt operations until 2027 due to crippling damage. By mid-2026, roughly one-third of Russia’s total oil refining capacity has been knocked offline.
Ukraine has conducted a systematic campaign targeting Russia’s rear-guard protection. Between March and late May 2026, Ukrainian forces successfully struck 81 Russian air defense systems, including multiple Pantsir systems, degrading Moscow’s overall defense architecture.
Deep strikes have regularly hit military communication stations, ammunition depots (destroying 6,000 tons of ammunition near St. Petersburg in June) and missile testing sites like the Kapistar training ground.
The widening reach of Ukraine’s drone campaign has broken the long-standing so-called “social contract” that previously shielded major Russian cities from the immediate effects of the front line.
The reduction in refinery capacity has plunged Russia into an unprecedented domestic fuel crisis. Over half of Russia’s regions have introduced strict fuel rationing, leading to hours-long queues at gas stations. In occupied Crimea, an emergency ban on fuel sales disrupted the summer tourism industry.
In a remarkable shift for one of the world’s leading energy states, Russia has been forced to restrict gasoline, diesel, and aviation fuel exports, and has turned to importing gasoline from countries like India to stabilize its domestic market.
The crisis triggered a rare public acknowledgment from Putin, who admitted that the drone strikes are causing “obvious problems” and domestic fuel shortages, though he claimed they are “not critical.”
The resulting spike in domestic fuel prices has directly driven up Russian inflation. This has forced the Russian Central Bank to reconsider its interest rate policies, complicating the Kremlin’s efforts to keep capital flowing freely into its domestic defense industrial base.
By Yevgen Denisyuk, Kyiv
© Times of Ukraine