Фінансова система США спирається на делікатний баланс між фіскальними та монетарними органами для підтримки економічної стабільності, контролю інфляції та сприяння зростанню. Міністерство фінансів США, очолюване міністром фінансів, управляє фінансами уряду, включаючи випуск боргових зобов’язань для фінансування федеральних витрат, збір податків та нагляд за фіскальною політикою.
На противагу цьому, Федеральна резервна система (ФРС), незалежний центральний банк під головуванням голови Федеральної резервної системи, проводить монетарну політику за допомогою таких інструментів, як коригування процентних ставок, операції на відкритому ринку та управління балансом, щоб досягти свого подвійного мандата – максимальної зайнятості та цінової стабільності.
Таке розділення гарантує, що короткостроковий політичний тиск не чинить надмірного впливу на довгострокові економічні рішення, що є принципом, закріпленим у Законі про Федеральну резервну систему 1913 року.
Однак суперечності між цими інституціями, що виникають внаслідок неузгодженої політики, політичного втручання або зовнішніх потрясінь, можуть порушити цей баланс, що призводить до порушень фінансової стабільності. Такі порушення проявляються у вигляді волатильності ринку, дефіциту ліквідності, інфляційного тиску або навіть системних криз.
В останні роки, особливо з 2024 до середини 2025 року, ескалація напруженості висвітлила ці проблеми, що загострилися значним бюджетним дефіцитом, посиленням монетарної політики та політичною динамікою. У цій статті розглядаються ці суперечності на основі фактичного аналізу офіційних звітів, ринкових даних та експертних оцінок, досліджуючи їхні причини, прояви та наслідки для фінансової системи США.
Історично склалося так, що напруженість між Міністерством фінансів та Федеральною резервною системою часто випливала з різних пріоритетів: зосередження Міністерства фінансів на фінансуванні державних операцій проти акценту ФРС на економічній стабільності. Знаковим прикладом є Угода між Міністерством фінансів та Федеральною резервною системою 1951 року, яка поклала край зобов’язанню ФРС часів Другої світової війни фіксувати дохідність казначейських облігацій на низьких рівнях для фінансування військового боргу, надавши ФРС більшу незалежність у боротьбі з інфляцією. Ця угода вирішила прямий конфлікт, коли фіскальні потреби придушували монетарну автономію, але створила прецедент для поточних переговорів.
Під час світової фінансової кризи 2008 року координація тимчасово покращилася, оскільки ФРС запровадила кількісне пом’якшення (QE) для придбання казначейських цінних паперів, що фактично підтримало величезні потреби Казначейства в запозиченнях на тлі фіскального стимулювання. Однак це розмило межі, викликаючи занепокоєння щодо «монетизації» боргу – коли ФРС опосередковано фінансує державні витрати, потенційно підживлюючи інфляцію. Під час пандемії COVID-19 (2020-2023) спостерігалася подібна динаміка: Казначейство випустило трильйони боргових зобов’язань у рамках пакетів стимулювання, тоді як ФРС розширила свій баланс на понад 4 трильйони доларів за рахунок придбання активів, стабілізуючи ринки, але посіявши зерна для постпандемічної інфляції.
Ці історичні епізоди ілюструють, як узгодженість може запобігти кризам, але неузгодженість, така як фіскальна експансія, що зіткнеться з монетарними обмеженнями, підриває стабільність. До 2024-2025 років, коли державний борг перевищив 120% ВВП, а інфляція залишалася вищою за цільові показники, ці моделі знову проявилися в посиленій формі.
У 2024-2025 роках прямі конфлікти між міністром фінансів Скоттом Бессентом та головою Федеральної резервної системи Джеромом Пауеллом за часів адміністрації президента Дональда Трампа загострилися, що загрожувало незалежності та фінансовому балансу ФРС. Трамп, відомий критикою ФРС під час свого першого терміну, посилив тиск, публічно поставивши під сумнів лідерство Пауелла щодо рішень про процентні ставки та операційні питання.
Помітною гарячою темою став проект реконструкції штаб-квартири ФРС вартістю 2,5 мільярда доларів, який Трамп і посадовці Міністерства фінансів звинуватили в неефективному управлінні та перевитраті коштів. Під час візиту до штаб-квартири ФРС у липні 2025 року Трамп обговорював витрати з Пауеллом, використовуючи це як важіль, щоб вимагати зниження ставки. Це призвело до спекуляцій щодо звільнення Пауелла, термін повноважень якого закінчується у травні 2026 року, хоча експерти-юристи зазначають, що Закон про Федеральну резервну систему дозволяє звільнення лише «з причини», а не через політичні розбіжності. Бессент, затверджений на посаді міністра фінансів, закликав до всебічного перегляду «всієї» Федеральної резервної системи в липні 2025 року, сигналізуючи про потенційні структурні зміни, які можуть підірвати незалежність.
Трамп звільнив Бессента з посади голови ФРС у серпні 2025 року, звузивши кількість кандидатів до чотирьох інших на тлі тривалої напруженості. Ці особисті та політичні тертя відображають ширші суперечності: узгодження Міністерства фінансів з фіскальними програмами виконавчої влади (наприклад, зниження податків та витрат) суперечить підходу ФРС до контролю інфляції, заснованому на даних. Таке втручання ризикує підірвати довіру інвесторів, як це спостерігалося в історичних прецедентах, коли політичний тиск на центральні банки призвів до помилок у політиці та нестабільності ринку.
Основні суперечності у 2024-2025 роках виникають через розбіжні політики: випуск Казначейством рекордних боргових зобов’язань для фінансування стійких дефіцитів (6-7% ВВП) контрастує з кількісним посиленням ФРС (QT), яке скоротило його баланс на 176 мільярдів доларів на початку 2025 року, щоб скасувати стимули, вжиті в епоху пандемії. Ця невідповідність створила напругу на ринку казначейських облігацій, найбільшому у світі за 29 трильйонів доларів, посилюючи вразливості.
Збільшення пропозиції казначейських облігацій, зумовлене фіскальними потребами, витіснило приватні інвестиції та поставило під загрозу ліквідність ринку, як зазначалося у Звіті ФРС про фінансову стабільність за квітень 2025 року. Респонденти опитування визначили стійкість фіскального боргу як головний ризик (33%), висловлюючи побоювання, що великий обсяг випуску може підвищити строкові премії та погіршити посередництво дилерів.
Баланси дилерів, обмежені такими нормативними актами, як Додатковий коефіцієнт використання (SLR), обмежують їхню здатність поглинати облігації, що призводить до нестабільності. Дослідження Бостонського ФРС показало, що послаблення SLR може покращити ліквідність, але суворіші правила зменшили обсяги казначейських зобов’язань та збільшили витрати.
У Звіті МВФ про глобальну фінансову стабільність за квітень 2025 року детально описано, як дохідність казначейських облігацій США різко зросла після оголошення про тарифи 2 квітня 2025 року, коли небанківські фінансові установи (НБФУ) з використанням левериджу скоротили свої позиції, що посилило розпродажі, подібні до «гонки за готівкою» 2020 року. Використання хедж-фондів (інвестиційних фондів) досяг найвищих показників з 2013 року, що посилило ризики. Банк міжнародних розрахунків (БМР) повторив цю думку, зазначивши, що скорочення ФРС на 1,5 трильйона доларів США з середини 2022 року підвищило дохідність на 80 базисних пунктів, перемістивши поглинання до чутливих до ціни інвесторів та посиливши нестабільність.
Думки експертів підкреслюють ці проблеми. Квантове регулювання ФРС зменшує ліквідність, підвищуючи волатильність казначейських облігацій. Інший звернув увагу на те, що банки неправильно звітують про активи та неврегульовані угоди затоплюють ринки, що потенційно пов’язано з регуляторними прогалинами між наглядом Казначейства та ФРС.
Фіскальні стимули, включаючи продовження дії Закону про скорочення податків та створення робочих місць, що додасть 37 трильйонів доларів до дефіциту протягом 30 років, суперечать підвищенню ставок ФРС для стримування інфляції. МВФ зазначив компроміси: посилення політики боротьби з інфляцією ризикує фінансовою нестабільністю, оскільки вищі ставки знецінюють активи з фіксованою ставкою (наприклад, 479 мільярдів доларів банківських збитків до кінця 2024 року). Тарифи, фіскальний інструмент, діяли як шокові пропозиції, підвищуючи інфляційні очікування та ускладнюючи пом’якшення ФРС.
Стейблкоїни, що містять трильйони казначейських облігацій, створюють нові ризики: масові погашення можуть призвести до стрімких розпродажів, обходячи контроль ФРС та надаючи Казначейству непрямий монетарний вплив.
Рада з нагляду за фінансовою стабільністю (FSOC) під головуванням Міністра фінансів США визначила кібербезпеку як зростаючу загрозу, причому кіберподії посилюють традиційні вразливості. Ризики, що переходять на небанківські фінансові установи (НБФУ) через скорочення банківської діяльності, висвітлюють прогалини в політиці, оскільки Міністерство фінансів США просуває реформи, такі як централізований кліринг, тоді як ФРС контролює використання кредитного плеча.
Ці суперечності порушили баланс системи, що призвело до:
Нестабільність ринку: Ліквідність казначейських облігацій досягла історичних мінімумів у квітні 2025 року, при цьому глибина облігацій погіршилася на тлі волатильності.
Вищі витрати: Підвищена дохідність збільшує витрати на позики для домогосподарств та бізнесу, а ставки по іпотеці чутливі до втручання політики.
Системні ризики: Позиції з використанням левериджу в казначейських облігаціях створюють «фінансову вразливість» через спіралі маржі, як попереджає BIS. Зросли прострочені платежі за споживчими кредитами, а рефінансування комерційної нерухомості (1 трильйон доларів США, що підлягає сплаті у 2025 році) стикається з труднощами.
Глобальні побічні ефекти: невизначеність політики США затьмарює глобальні перспективи, а торговельна напруженість гальмує зростання на 0,25 процентних пункти.
| Площа впливу | Ключові показники (станом на середину 2025 року) | Джерело суперечності |
|---|---|---|
| Ліквідність казначейства | Глибина ринку близька до історичних мінімумів; обсяги зростають, але напруга очевидна | Фіскальна емісія проти квотування ФРС |
| Нестабільність прибутковості | Дохідність 10-річних облігацій різко зросла після запровадження тарифів; зростання на 80 базисних пунктів після зниження ставок ФРС | Політичні потрясіння + невідповідність політики |
| Вразливості банку | Збитки від справедливої вартості активів у розмірі 479 млрд доларів США; прострочення > до пандемії | Підвищення ставок суперечить бюджетному боргу |
| Ризики використання левериджу | Хедж-фонди досягли максимумів 2013 року; експозиція небанківських фінансових установ (НБФУ) >10% від обігу казначейських облігацій | Регуляторні прогалини між Міністерством фінансів США та ФРС |
| Інфляційний тиск | Очікування зросли; прогноз на 2025 рік зберігається на рівні 3-3,5% | Тарифи + дефіцит проти посилення монетарної політики |
Суперечності між Міністерством фінансів США та Федеральною резервною системою, що підживлюються фіскально-монетарними невідповідностями, політичним втручанням та зовнішніми потрясіннями, підірвали стабільність та баланс фінансової системи США у 2024-2025 роках. Хоча такі реформи, як викуп казначейських облігацій та централізований кліринг, пропонують пом’якшення наслідків, постійні дефіцити, квотування та напруженість ризикують посилити вразливість та перетворити її на кризи.
Відновлення балансу вимагає посилення незалежності ФРС, узгодження політики через такі органи, як Комісія з фінансового регулювання та закупівель (FSOC), та вирішення питання стійкості боргу. Без вжиття заходів система зіткнеться з посиленою нестабільністю, що може призвести до ширших економічних наслідків.
© Times of U
. . . .
The US financial system relies on a delicate balance between fiscal and monetary authorities to maintain economic stability, control inflation, and foster growth. The US Treasury Department, led by the Secretary of the Treasury, manages the government’s finances, including issuing debt to fund federal spending, collecting taxes, and overseeing fiscal policy.
In contrast, the Federal Reserve System (the Fed), an independent central bank chaired by the Federal Reserve Chair, conducts monetary policy through tools like interest rate adjustments, open market operations and balance sheet management to achieve its dual mandate of maximum employment and price stability.
This separation ensures that short-term political pressures do not unduly influence long-term economic decisions, a principle enshrined in the Federal Reserve Act of 1913.
However, contradictions between these institutions – arising from misaligned policies, political interference, or external shocks – can disrupt this balance, leading to violations of financial stability. Such disruptions manifest as market volatility, liquidity strains, inflationary pressures, or even systemic crises.
In recent years, particularly from 2024 to mid-2025, escalating tensions have highlighted these issues, exacerbated by large fiscal deficits, monetary tightening, and political dynamics. This article examines these contradictions based on factual analyses from official reports, market data, and expert assessments, exploring their causes, manifestations, and implications for the US financial system.
Historically, tensions between the Treasury and Fed have often stemmed from differing priorities: the Treasury’s focus on funding government operations versus the Fed’s emphasis on economic stability. A landmark example is the 1951 Treasury-Fed Accord, which ended the Fed’s World War II-era obligation to peg Treasury yields at low levels to finance war debt, granting the Fed greater independence to combat inflation. This accord resolved a direct conflict where fiscal needs suppressed monetary autonomy, but it set a precedent for ongoing negotiations.
In the 2008 Global Financial Crisis, coordination improved temporarily as the Fed launched quantitative easing (QE) to purchase Treasury securities, effectively supporting Treasury’s massive borrowing needs amid fiscal stimulus. However, this blurred lines, raising concerns about “monetizing” debt – where the Fed indirectly finances government spending, potentially fueling inflation. During the COVID-19 pandemic (2020-2023), similar dynamics played out: The Treasury issued trillions in debt under stimulus packages, while the Fed expanded its balance sheet by over $4 trillion through asset purchases, stabilizing markets but sowing seeds for post-pandemic inflation.
These historical episodes illustrate how alignments can avert crises, but misalignments – such as fiscal expansion clashing with monetary restraint – erode stability. By 2024-2025, with public debt exceeding 120% of GDP and inflation lingering above targets, these patterns resurfaced in amplified form.
In 2024-2025, direct conflicts between Treasury Secretary Scott Bessent and Federal Reserve Chair Jerome Powell under President Donald Trump’s administration have intensified, threatening the Fed’s independence and financial balance. Trump, known for criticizing the Fed during his first term, escalated pressures by publicly questioning Powell’s leadership over interest rate decisions and operational issues.
A notable flashpoint was the Fed’s $2.5 billion headquarters renovation project, which Trump and Treasury officials accused of mismanagement and cost overruns. During a July 2025 visit to the Fed’s headquarters, Trump debated Powell on the expenses, using it as leverage to demand rate cuts. This led to speculation about firing Powell, whose term ends in May 2026, though legal experts note the Federal Reserve Act allows removal only “for cause,” not policy disagreements. Bessent, confirmed as Treasury Secretary, called for a comprehensive review of the “entire” Federal Reserve in July 2025, signaling potential structural changes that could undermine independence.
Trump ruled out Bessent for Fed Chair in August 2025, narrowing candidates to four others amid ongoing tensions. These personal and political frictions reflect broader contradictions: Treasury’s alignment with executive fiscal agendas (e.g., tax cuts and spending) clashing with the Fed’s data-driven approach to inflation control. Such interference risks eroding investor confidence, as seen in historical precedents where political pressure on central banks led to policy errors and market instability.
Core contradictions in 2024-2025 arise from divergent policies: The Treasury’s issuance of record debt to fund persistent deficits (6-7% of GDP) contrasts with the Fed’s quantitative tightening (QT), reducing its balance sheet by $176 billion in early 2025 to unwind pandemic-era stimulus. This mismatch has strained the Treasury market, the world’s largest at $29 trillion, amplifying vulnerabilities.
Elevated Treasury supply – driven by fiscal needs – has crowded out private investment and challenged market liquidity, as noted in the Fed’s April 2025 Financial Stability Report. Survey respondents highlighted fiscal debt sustainability as a top risk (33%), with concerns that large issuance could raise term premia and impair dealer intermediation.
Dealers’ balance sheets, constrained by regulations like the Supplementary Leverage Ratio (SLR), limit their capacity to absorb bonds, leading to volatility. A Boston Fed study found that relaxing SLR could improve liquidity, but stricter rules have reduced Treasury holdings and increased costs.
The IMF’s April 2025 Global Financial Stability Report detailed how US Treasury yields spiked post-April 2, 2025, tariff announcements, with leveraged non-bank financial institutions (NBFIs) unwinding positions, amplifying sell-offs akin to the 2020 “dash-for-cash.” Hedge fund leverage reached highs since 2013, exacerbating risks. The BIS echoed this, noting the Fed’s $1.5 trillion reduction in Treasury holdings since mid-2022 raised yields by 80 basis points, shifting absorption to price-sensitive investors and increasing fragility.
Experts opinion underscore these issues: There is a “doom loop” where Fed QT reduces liquidity, heightening volatility in Treasuries. Another highlighted banks misreporting assets and unsettled trades flooding markets, potentially tied to regulatory gaps between Treasury and Fed oversight.
Fiscal stimulus, including extensions of the Tax Cuts and Jobs Act adding $37 trillion to deficits over 30 years, conflicts with the Fed’s rate hikes to curb inflation. The IMF noted trade-offs: Tightening policy to fight inflation risks financial instability, as higher rates devalue fixed-rate assets (e.g., $479 billion in bank losses by late 2024). Tariffs, a fiscal tool, acted as supply shocks, raising inflation expectations and complicating Fed easing.
Stablecoins, holding trillions in Treasuries, introduce new risks: Mass redemptions could force fire sales, bypassing Fed control and giving Treasury indirect monetary influence.
The Financial Stability Oversight Council (FSOC), chaired by the Treasury Secretary, identified cybersecurity as a growing threat, with cyber events amplifying traditional vulnerabilities. Risks shifting to NBFIs due to bank pullbacks highlight policy gaps, as Treasury pushes reforms like central clearing while the Fed monitors leverage.
These contradictions have violated system balance, leading to:
Market Volatility: Treasury liquidity hit historical lows in April 2025, with depth deteriorating amid volatility.
Higher Costs: Elevated yields raise borrowing expenses for households and businesses, with mortgage rates sensitive to policy interference.
Systemic Risks: Leveraged positions in Treasuries pose “financial vulnerability” via margin spirals, as warned by the BIS. Delinquencies rose on consumer loans, and CRE refinancing ($1 trillion due in 2025) faces strains.
Global Spillovers: US policy uncertainty overshadows global outlooks, with trade tensions dragging growth by 0.25 percentage points.
| Impact Area | Key Metrics (as of mid-2025) | Source of Contradiction |
|---|---|---|
| Treasury Liquidity | Market depth near historical lows; volumes up but strains evident | Fiscal issuance vs. Fed QT |
| Yields Volatility | 10-year yields spiked post-tariffs; 80 bps rise from Fed reductions | Political shocks + policy mismatch |
| Bank Vulnerabilities | $479B fair value losses on assets; delinquencies > pre-pandemic | Rate hikes clashing with fiscal debt |
| Leverage Risks | Hedge funds at 2013 highs; NBFI exposure >10% of Treasury float | Regulatory gaps between Treasury/Fed |
| Inflation Pressures | Expectations rose; persistent 3-3.5% in 2025 forecast | Tariffs + deficits vs. tightening |
Contradictions between the US Treasury and Federal Reserve – fueled by fiscal-monetary misalignments, political interference, and external shocks – have undermined the stability and balance of the US financial system in 2024-2025. While reforms like Treasury buybacks and central clearing offer mitigation, persistent deficits, QT, and tensions risk amplifying vulnerabilities into crises.
Restoring balance requires reinforcing Fed independence, aligning policies through bodies like FSOC, and addressing debt sustainability. Without action, the system faces heightened instability, with potential for broader economic fallout.
© Times of U