За свою довгу історію Київ був столицею різних держав: кілька разів був стольним градом полян, згодом Київської Русі та Київського князівства, УНР, УРСР. Востаннє Київ повернув собі “столичний статус” 1934 року.
Рішення про перенесення столиці України з Харкова (було столицею України з 1919 року на тій підставі, що Харків став першим містом, де було встановлено радянську владу в Україні) приймалося у Кремлі особисто Сталіним.
День переїзду чиновників до нової столиці відзначили галасливо. Провели парад частин Київського військового гарнізону та колон фізкультурників перед урядовими трибунами під час зустрічі ЦК КП(б)В та уряду України.
Статус столиці вніс до архітектури Києва суворість та урочистість. “Місто ста церков” і затишних двориків не втратив ні тиші тінистих парків, ні таємничості особняків, але набув значності стольного граду.
Щоб забезпечити необхідними приміщеннями уряд, центральні партійні та державні організації, було розроблено програму масштабної реконструкції міста. Перший Генплан розвитку Києва як столиці розробили у 1936 році. Документом передбачалася перебудова головних вулиць та площ, ліквідація старих будівель, раціональне розміщення підприємств та житлових будинків, а також упорядкування міських околиць та створення зручних транспортних розв’язок.
Після переїзду чиновників перед містобудівниками поставили завдання створити урядовий центр та головну площу. До цього у Києві ніколи не було головної площі.
Встигли здійснити лише частину грандіозного задуму: звели одну “підкову” – будівлю ЦК ВКП(б). Планували і плац-парад для урочистих заходів. Але ґрунти у Києві виявилися дуже складними, і, побоюючись зсувів, задумане не довели до кінця.
Грандіозних пропозицій щодо створення урядового центру у новій столиці було кілька. Архітектори пропонували розмістити будинки уряду на Липках, на нових територіях Печерська, наприкінці вулиці Воровського або в районі вулиці Хрещатик. Найбільш радикальним був проект, який передбачав знесення Трьохсвятительської церкви, Михайлівського Золотоверхого монастиря та будівлі присутніх місць, де зараз знаходиться головне управління МВС Києва. Саме цей проект було прийнято за основу урядової комісії.
Поступово архітектура міста почала набувати нових рис. Почали з’являтися будинки епохи “київського конструктивізму”. “Першою ластівкою” стала будівля пожежного депо на вул. Табірної.
Твори конструктивістів з’явилися на головній вулиці столиці. На розі вул. Хрещатик та Леніна (тепер Б. Хмельницького) у 1936 р. стала зростати шестиповерхівка, призначена для установ та “Дома книги”. Після Великої Великої Вітчизняної війни його відновили, впровадивши елементи постконструктивізму. Сьогодні це “ЦУМ”.
Протягом 1936-1939 років урядові будівлі з’явилися на Печерську та Липках. В архітектурі настала помпезність сталінського режиму. Звели найбільшу на той час споруду у Києві – нинішній Кабінет Міністрів України. Об’єкт будувався спеціально для НКВС.
Поступово виникали окремі нові будови та цілі квартали. З’явилися заводи “Більшовик” та “Ленінська кузня”, кінотеатри та житлові будинки. Київ на той час навіть називали “Донбасом української культури”.
© The Kyivan – Times of Ukraine