Фраза «Зроблено в США» стосується продуктів, вироблених у Сполучених Штатах, часто асоціюючись з якістю, патріотизмом та підтримкою робочих місць у країні. Однак товари з позначкою «Зроблено в США» стали менш поширеними в багатьох галузях промисловості.
Економічні стимули та міркування вартості є основними рушійними силами зниження популярності товарів «Зроблено в США».
Виробництво в таких країнах, як Китай, Мексика, В’єтнам та Бангладеш значно дешевше через нижчу заробітну плату. Наприклад, середня заробітна плата у виробництві в США перевищує 20 доларів на годину, тоді як у Китаї вона може бути меншою за 5 доларів на годину (скориговано з урахуванням тенденцій даних за 2025 рік). Компанії надають пріоритет економії коштів, щоб залишатися конкурентоспроможними на ринках, чутливих до цін.
Зростання глобалізованих ланцюгів поставок дозволяє компаніям закуповувати сировину, компоненти та робочу силу з багатьох країн, де витрати нижчі. Навіть якщо остаточне складання відбувається в США, багато компонентів імпортуються, що часто позбавляє продукцію права на маркування «Зроблено в США» згідно з рекомендаціями Федеральної торгової комісії (FTC), які вимагають, щоб «весь або майже весь» продукт був вироблений всередині країни.
Країни з великими виробничими центрами (наприклад, провінція Гуандун у Китаї) виграють від економії за рахунок масштабу, завдяки розвиненій інфраструктурі, мережам постачальників та логістиці, що знижує витрати. Американським виробникам важко досягти такої ефективності в багатьох галузях промисловості.
Окрім робочої сили, американські виробники стикаються з вищими витратами на енергоносії, нерухомість, охорону здоров’я та дотримання екологічних та трудових норм. Це підвищує ціну на товари вітчизняного виробництва, роблячи їх менш конкурентоспроможними порівняно з імпортними.
Американські споживачі часто надають пріоритет доступності, а не походженню. Роздрібні гіганти, такі як Walmart та Amazon, процвітають, пропонуючи імпортні товари за низькою ціною, змушуючи виробників переносити виробництво за кордон, щоб відповідати ціновим очікуванням.
Зміни в промисловому ландшафті США зменшили можливості та стимули для виробництва товарів на внутрішньому ринку.
З 1970-х років США перейшли від економіки, що базується на виробництві, до економіки, що базується на послугах та технологіях. Частка виробництва у ВВП США знизилася з 24% у 1970 році до приблизно 11% в останні роки. Багато заводів закрилися або перемістилися за кордон, що підірвало внутрішні виробничі можливості.
Десятиліття офшорування призвели до скорочення кількості кваліфікованих виробничих працівників та ноу-хау в певних галузях промисловості (наприклад, текстильній, електроніці). Такі країни, як Китай, розвинули спеціалізований досвід, що ускладнює для США швидке відновлення потужностей.
Навіть для продуктів, зібраних у США, критично важливі компоненти (наприклад, напівпровідники, рідкісноземельні метали або батареї) часто постачаються з-за кордону. Наприклад, понад 90% рідкісноземельних металів, що використовуються в електроніці, надходять з Китаю, що обмежує можливості виробництва товарів, повністю виготовлених у США.
Такі галузі промисловості, як електроніка, одяг та меблі, консолідувалися в Азії та Латинській Америці. У цих регіонах існують цілі екосистеми постачальників, фабрик та логістики, що робить неефективним для компаній перенесення виробництва до США.
Угоди про вільну торгівлю, такі як NAFTA (нині USMCA) та членство в СОТ, сприяли офшорингу, зменшуючи тарифи та бар’єри для імпорту товарів. Хоча USMCA містить положення щодо заохочення виробництва в Північній Америці, багато компаній все ще вважають дешевшим виробництво за межами США.
Хоча й розроблені правила США для захисту працівників та довкілля, вони можуть стримувати вітчизняне виробництво.
У США діють суворіші стандарти безпеки на робочому місці, мінімальної заробітної плати та екологічних норм, ніж у багатьох країнах, що розвиваються. Дотримання вимог OSHA, EPA та трудового законодавства збільшує витрати, що змушує компанії виробляти продукцію в країнах з менш щільним регулюванням.
Хоча ставки корпоративного податку були знижені відповідно до Закону про скорочення податків та створення робочих місць 2017 року, загальне податкове навантаження (включаючи державні, місцеві податки та податки на заробітну плату) залишається вищим, ніж у деяких конкуруючих країнах. Податкові пільги для офшорингу або іноземних інвестицій також можуть переважувати внутрішні вигоди.
Федеральна торгова комісія (FTC) запроваджує суворі правила щодо заяв «Зроблено в США», вимагаючи, щоб значні частини та обробка продукту були зроблені всередині країни. Багато компаній уникають використання цього маркування, щоб уникнути юридичних ризиків, навіть якщо продукт частково виготовлено в США.
На відміну від таких країн, як Китай чи Німеччина, які значною мірою субсидують виробництво, США історично недостатньо інвестували в промислову політику. Нещодавні зусилля, такі як Закон CHIPS (2022) та Закон про інвестиції в інфраструктуру та створення робочих місць (2021), спрямовані на стимулювання внутрішнього виробництва, але їхній вплив все ще проявляється та обмежується певними секторами (наприклад, напівпровідники, інфраструктура).
Зміни в поведінці споживачів та корпоративних пріоритетах ще більше зменшили поширеність товарів «Зроблено в США».
Хоча деякі споживачі цінують напис «Зроблено в США» з патріотичних або якісних міркувань, багато хто надає перевагу зручності, ціні чи бренду, а не походженню. Усвідомлення економічних та соціальних переваг купівлі товарів американського виробництва знизилося.
Публічні компанії надають пріоритет нормі прибутку та динаміці акцій, часто за рахунок довгострокових інвестицій у вітчизняне виробництво. Офшоринг розглядається як швидший спосіб підвищення прибутковості.
У таких галузях, як мода та технології, імідж бренду (наприклад, Apple, Nike) часто має більше значення, ніж місце виробництва продукту. Споживачі можуть асоціювати високу якість з брендом, а не з країною його походження.
Домінування платформ електронної комерції, таких як Amazon, ускладнює конкуренцію малим виробникам зі США. Ці платформи часто надають пріоритет дешевим продавцям з великими обсягами продажів, багато з яких покладаються на імпортні товари.
Технологічний прогрес як уможливив офшоринг, так і створив проблеми для внутрішнього виробництва.
Хоча автоматизація може зменшити залежність від дешевої іноземної робочої сили, висока початкова вартість передових виробничих технологій (наприклад, робототехніки) відлякує невеликі американські фірми від інвестування. Тим часом такі країни, як Китай, поєднують автоматизацію з низькими витратами на робочу силу, зберігаючи конкурентну перевагу.
Багато американських компаній проводять дослідження та розробки всередині країни, але виробляють за кордоном. Наприклад, Apple розробляє продукцію в Каліфорнії, але збирає її в Китаї, використовуючи глобальні інноваційні мережі.
Такі події, як пандемія COVID-19 та торговельна напруженість між США та Китаєм, висвітлили вразливість глобальних ланцюгів поставок, що спонукало деякі компанії розглянути можливість «відновлення виробництва». Однак відновлення внутрішніх потужностей відбувається повільно через відсутність інфраструктури, досвіду та ефекту масштабу.
Хоча товари «Зроблено в США» менш поширені, певні сектори та тенденції демонструють стійкість або відродження:
Аерокосмічна галузь (наприклад, Boeing), оборонна галузь та деякі товари розкоші (наприклад, годинники Shinola) залишаються сильними в США завдяки спеціалізованим навичкам, вимогам безпеки або привабливості бренду.
Зростання геополітичної напруженості, перебої в ланцюгах поставок та державні прегради спонукали деякі компанії будувати заводи поза США, зокрема для виробництва напівпровідників та компонентів для електромобілів.
Кампанії, як «Купуй американське», та платформи, що просувають товари американського виробництва, набирають обертів, хоча й представляють невелику частку ринку.
Дрібні виробники, такі як ті, що виробляють меблі ручної роботи або спеціалізовані продукти харчування, часто рекламують напис «Зроблено в США» як преміальну функцію.
Відродження широкомасштабного вітчизняного виробництва стикається зі значними перешкодами:
Відновлення заводів, ланцюгів постачання та кваліфікованої робочої сили може тривати десятиліттями та вимагати величезних державних та приватних інвестицій.
Такі країни, як Китай, Індія та В’єтнам, продовжують удосконалювати свої виробничі потужності, зберігаючи переваги у вартості та масштабі.
Сталий попит на товари «Зроблено в США» вимагатиме культурного зрушення в бік цінування походження, а не ціни, що є невизначеним.
Хоча нещодавня політика підтримує окремі галузі, комплексної національної стратегії відродження виробництва все ще бракує.
Відсутність товарів з позначкою «Зроблено в США» зумовлена складною взаємодією економічного тиску, структурних зрушень, регуляторних проблем, культурних змін та технологічних тенденцій. Глобалізація та корпоративні стратегії, орієнтовані на витрати, надали пріоритет офшорному виробництву, тоді як вітчизняне виробництво бореться з високими витратами, скороченими потужностями та споживчими уподобаннями щодо доступності.
Хоча нещодавні політичні зусилля та тенденції до повернення до виробництва вселяють надію, поворот наслідків десятиліть деіндустріалізації вимагатиме сталого інвестування, політичних інновацій та культурного відновлення цінності продукції американського виробництва. Наразі позначка «Зроблено в США» залишається рідкісною, обмеженою певними галузями промисловості або нішевими ринками.
© Times of U
. . . .
The phrase “Made in USA” refers to products manufactured within the United States, often associated with quality, patriotism, and support for domestic jobs. However, goods labeled “Made in USA” have become less common in many industries.
Economic incentives and cost considerations are primary drivers behind the decline of “Made in USA” goods.
Manufacturing in countries like China, Mexico, Vietnam, and Bangladesh is significantly cheaper due to lower wages. For example, the average manufacturing wage in the U.S. is over $20 per hour, while in China, it can be less than $5 per hour (adjusted for 2025 data trends). Companies prioritize cost savings to remain competitive in price-sensitive markets.
The rise of globalized supply chains allows companies to source raw materials, components, and labor from multiple countries where costs are lower. Even if final assembly occurs in the U.S., many components are imported, often disqualifying products from a “Made in USA” label under Federal Trade Commission (FTC) guidelines, which require “all or virtually all” of a product to be made domestically.
Countries with large manufacturing hubs (e.g., China’s Guangdong province) benefit from economies of scale, with established infrastructure, supplier networks, and logistics reducing costs. U.S. manufacturers struggle to match these efficiencies in many industries.
Beyond labor, U.S. manufacturers face higher costs for energy, real estate, healthcare, and compliance with environmental and labor regulations. These increase the price of domestically produced goods, making them less competitive against imports.
American consumers often prioritize affordability over origin. Retail giants like Walmart and Amazon thrive by offering low-cost imported goods, pressuring manufacturers to relocate production overseas to meet price expectations.
Changes in the U.S. industrial landscape have reduced the capacity and incentive to produce goods domestically.
Since the 1970s, the U.S. has shifted from a manufacturing-based economy to a service- and technology-driven one. Manufacturing’s share of U.S. GDP dropped from 24% in 1970 to roughly 11% in recent years. Many factories closed or moved offshore, eroding domestic production capabilities.
Decades of offshoring have led to a decline in skilled manufacturing workers and know-how in certain industries (e.g., textiles, electronics). Countries like China have developed specialized expertise, making it harder for the U.S. to rebuild capacity quickly.
Even for products assembled in the U.S., critical components (e.g., semiconductors, rare earth metals, or batteries) are often sourced abroad. For instance, over 90% of rare earth metals used in electronics come from China, limiting the ability to produce fully “Made in USA” goods.
Industries like electronics, apparel, and furniture have consolidated in Asia and Latin America. Entire ecosystems of suppliers, factories, and logistics exist in these regions, making it inefficient for companies to relocate production to the U.S.
Free trade agreements like NAFTA (now USMCA) and WTO membership have facilitated offshoring by reducing tariffs and barriers for importing goods. While USMCA includes provisions to encourage North American production, many companies still find it cheaper to manufacture outside the U.S.
U.S. regulations, while designed to protect workers and the environment, can deter domestic manufacturing.
The U.S. has stricter workplace safety, minimum wage, and environmental standards than many developing countries. Compliance with OSHA, EPA, and labor laws increases costs, pushing companies to manufacture in countries with looser regulations.
While corporate tax rates were reduced under the 2017 Tax Cuts and Jobs Act, the overall tax burden (including state, local, and payroll taxes) remains higher than in some competing countries. Tax incentives for offshoring or foreign investment can also outweigh domestic benefits.
The FTC enforces strict rules for “Made in USA” claims, requiring that a product’s significant parts and processing originate domestically. Many companies avoid the label to sidestep legal risks, even if a product is partially made in the U.S.
Unlike countries like China or Germany, which heavily subsidize manufacturing, the U.S. has historically underinvested in industrial policy. Recent efforts like the CHIPS Act (2022) and Infrastructure Investment and Jobs Act (2021) aim to boost domestic production, but their impact is still unfolding and limited to specific sectors (e.g., semiconductors, infrastructure).
Shifts in consumer behavior and corporate priorities have further reduced the prevalence of “Made in USA” goods.
While some consumers value “Made in USA” for patriotic or quality reasons, many prioritize convenience, price, or brand over origin. Awareness of the economic and social benefits of buying American-made goods has waned.
Publicly traded companies prioritize profit margins and stock performance, often at the expense of long-term investments in domestic manufacturing. Offshoring is seen as a quicker way to boost profitability.
In industries like fashion and technology, brand image (e.g., Apple, Nike) often matters more than where a product is made. Consumers may associate high quality with a brand rather than its country of origin.
The dominance of e-commerce platforms like Amazon makes it harder for small, U.S.-based manufacturers to compete. These platforms often prioritize low-cost, high-volume sellers, many of whom rely on imported goods.
Technological advancements have both enabled offshoring and created challenges for domestic production.
While automation could reduce reliance on cheap foreign labor, the high upfront cost of advanced manufacturing technology (e.g., robotics) discourages smaller U.S. firms from investing. Meanwhile, countries like China combine automation with low labor costs, maintaining a competitive edge.
Many U.S. companies conduct research and development domestically but manufacture abroad. For example, Apple designs products in California but assembles them in China, leveraging global innovation networks.
Events like the COVID-19 pandemic and U.S.-China trade tensions highlighted vulnerabilities in global supply chains, prompting some companies to consider “reshoring.” However, rebuilding domestic capacity is slow due to missing infrastructure, expertise, and economies of scale.
While “Made in USA” goods are less common, certain sectors and trends show resilience or revival:
Aerospace (e.g., Boeing), defense, and some luxury goods (e.g., Shinola watches) remain strong in the U.S. due to specialized skills, security requirements, or brand appeal.
Rising geopolitical tensions, supply chain disruptions and government barriers have encouraged some companies to build factories, particularly for semiconductors and electric vehicle components outside of the US.
Grassroots campaigns like “Buy American” and platforms promoting U.S.-made goods are gaining traction, though they represent a small market share.
Small-scale manufacturers, such as those producing handmade furniture or specialty foods, often market “Made in USA” as a premium feature.
Reviving widespread domestic manufacturing faces significant hurdles:
Rebuilding factories, supply chains, and a skilled workforce could take decades and require massive public and private investment.
Countries like China, India, and Vietnam continue to improve their manufacturing capabilities, maintaining cost and scale advantages.
Sustained demand for “Made in USA” goods would require a cultural shift toward valuing origin over price, which is uncertain.
While recent policies support specific industries, a comprehensive national strategy for manufacturing revival is still lacking.
The absence of “Made in USA” goods stems from a complex interplay of economic pressures, structural shifts, regulatory challenges, cultural changes, and technological trends. Globalization and cost-driven corporate strategies have prioritized offshore production, while domestic manufacturing struggles with high costs, reduced capacity, and consumer preferences for affordability.
Although recent policy efforts and reshoring trends offer hope, reversing decades of deindustrialization will require sustained investment, policy innovation, and a cultural recommitment to valuing American-made products. For now, “Made in USA” remains a rare label, confined to specific industries or niche markets.
© Times of U